-
1 історія філософії
ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).В. Горський, Я. Стратій -
2 період
ч1) period; phase, stage; ( короткий) spell; (життя, історії) pageвегетаційний період — growing season, vegetative period
перехідний період (у науці, мистецтві, історії) — transition ( period)
період безвідмовної роботи — no-failure life, reliable life, trouble-free service life
період загасання — damping period, attenuation time
період замикання комп. — on period
період зондування тех. — sweep
період коливань — oscillation period, period of vibration
період лактації мед. — service [lactation] period
період навігації — navigation season, shipping season
період неробочого стану тех. — off-period, off period
період оподаткування — fiscal period, tax period
період піврозпаду фіз. — half-live period, half-life, half-value period
період повенів — flood period, high-water period, high-water season
період працездатності тех. — uptime
період прогріву (плавки) — preheating period, ( двигуна) warm-up period
період робочого стану — on-period, on period
2) геол. age -
3 transition
n1) перехід, переміщення2) перехідний періодEarly T. — ранній середньоанглійський період (історії англійської мови)
Late T. — пізній середньоанглійський період (історії англійської мови)
3) слово (фраза, абзац), що зв'язує попередню тему з наступною4) муз. модуляція* * *n1) перехідphase [thermal] transition — фазовий [температурний]перехід
transition of state — зміна стану, перехід з одного стану в інший
a sudden transition from plain to hilly country — раптовий перехід від рівнини до горбистої місцевості
a gradual transition from a tropical to a cold climate — поступовий перехід від тропічного клімату до холодного; розвиток, еволюція, перетворення
the transition of American civilization from agricultural to urban — перетворення американської цивілізації з сільськогосподарської в міську
Early Transition — лiнгв. пізній староанглійський або ранній средньоанглійський період ( історії англійської мови)
Late Transition — лінгв, пізній средньоанглийский або ранній новоанглійський період ( історія англійської мови)
to pass from one state to another without transition — перейти з одного стану в інший, минувши проміжні фази
3) зміна (теми, настрою)he is subject to frequent transition s from high spirits to depression — веселий настрій у нього часто змінювався пригніченістю; слово, фраза або абзац, що зв'язують попередню тему з наступною
4) мyз. модуляція5) фiз. різка зміна енергетичного рівня електрона в атомі -
4 виробництво суспільне
ВИРОБНИЦТВО СУСПІЛЬНЕ - процес, за допомогою якого люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, духовні багатства, індивідів та їхні здібності, відтворюють власне і суспільне життя. Це відтворення здійснюється шляхом створення необхідних продуктів у вигляді матеріальних засобів виробництва і предметів споживання, нових форм суспільних відносин, духовних продуктів та інформації, нових індивідів та їх суспільних якостей. В.с. існує на всіх щаблях розвитку людського суспільства, властиве всім історичним епохам, завжди і в усіх своїх проявах є суспільним. Люди, які створюють матеріальні блага і духовні продукти та нові форми суспільних відносин, неминуче вступають у певні зв'язки і відносини для здійснення спільної діяльності. В.с. є системою, утвореною чотирма видами виробництва: матеріальним виробництвом, виробництвом форм спілкування (виробництвом суспільного життя), духовним виробництвом, виробництвом людини (виробництвом власного життя). Вказані види В.с. знаходяться в постійній взаємодії, перебіг якої визначається законом суспільно-історичної виробничої домінанти. Із розвитком людства переважного значення набуває то один, то інший вид В.с., який надає іншим видам виробництва відтінку, властивого тільки йому. Це позначається не лише на особливостях В.с. певної історичної епохи, а й на формах його теоретичного пізнання. Під впливом досягнень європейського мануфактурного виробництва XVI - XVIII ст., індустріального виробництва кін. XVIII - пер. пол. XX ст. у філософії історії, соціології, історіографії набуло поширення ототожнення В.с. з матеріальним виробництвом. Це властиво насамперед марксизму, який потрактовує В.с. переважно як процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, і як основну рушійну силу історії. Матеріальні виробничі відносини розглядаються ним як об'єктивний критерій для відмежування однієї історичної епохи від іншої, нижчого ступеня суспільного розвитку від вищого, для вирізнення загального, як такого, що повторюється в історії різних країн і народів, які знаходяться на одному ступені суспільного розвитку, тобто для вирізнення конкретно-історичних типів суспільства, або суспільно-економічних формацій. Не менш сильною є абсолютизація матеріального виробництва в історіософських, соціологічних та історичних поглядах, притаманних теоріям "технологічного детермінізму" та "індустріального суспільства" (Веблен, Берл, Голбрейт, Белл та ін.). В історіографічній методології даній абсолютизації відповідає поширена методологія реконструкції й оцінки минулого, періодизації історії, з'ясування її рушійних сил і законів розвитку за рівнем одного лише матеріального виробництва, матеріально-виробничих технологій та матеріальної культури. Визнання провідного історичного значення духовно-виробничої домінанти В.с. відбилося на абсолютизації філософсько-історичною та історичною думкою духу, духовної активності, духовного життя. Ця лінія бере початок у Стародавній Греції та Юдеї, зміцнюється схоластикою Середньовіччя, розвивається у філософських вченнях Гегеля і Канта, гегельянців, неогегельянців, кантіанців, неокантіанців, набуває сучасного оформлення в теоріях "абсолютного історизму" (Холдейн, Коллінгвуд), "етико-політичної школи" в історіографії (Кроче), працях Віндельбанда, Рикерта, Дильтея, Вебера, Парсонса та ін. На сучасне розуміння сутності і ролі В.с. в історичному процесі переважно впливають теорії "інформаційного суспільства". Визнання провідної історичної ролі особистості і виробництва власного життя тісно пов'язане з аналізом матеріального і духовного життя сучасного людства. Реакцією на абсолютизацію матеріально-виробничого аспекту В.с. і відповідного йому позитивістського еволюціонізму та історизму стало вчення Бергсона і Тойнбі про "творчу меншину" суспільства як рушійну силу історичного процесу. Ще більш глибокого гуманістичного бачення історії та її закономірностей досягає екзистенціалізм (Шестов, Бердяєв, Гайдеггер, Бубер, Сартр, Ясперс, Марсель, Мерло-Понті, Камку та ін.). Сучасна науково-виважена і більш плідна методологія періодизації історичного процесу, з'ясування рушійних сил і законів історії, сенсу і перспектив історичного розвитку ґрунтується на врахуванні всіх чотирьох аспектів В.с Б. агатоаспектне бачення природи В.с. дозволяє подолати крайнощі вульгарноекономічних та технократичних, об'єктивно-ідеалістичних уявлень про історію.Філософський енциклопедичний словник > виробництво суспільне
-
5 Коллінгвуд, Робін Джордж
Коллінгвуд, Робін Джордж (1889, Картвел-Фел - 1943) - англ. філософ, історик, археолог; фахівець зі стародавньої історії Британії, автор праць з релігієзнавства, політики, естетики. Загальним спрямуванням його філософії є неогегельянство. Навчався вдома, потім у чоловічій школі-пансіонаті у Регбі, пізніше - в Оксфордському ун-ті. В 1913 р. самостійно здійснив археологічні розкопки римського форту в Емблсайді; в цей же період отримує вчений ступінь і публікує переклад книги Бенедетто Кроче "Філософія Дж. Віко". Од 1935 р. обіймає посаду професора-завідувача кафедри метафізичної філософії в Оксфордському ун-ті. Зазнав протилежних впливів: спекулятивних філософів (Платон, Віко, Гегель, Кроче, Джентиле) - з одного боку, емпіриків та сенсуалістів (Бекон, Локк, Г'юм) - з другого С. правою свого життя вважав зближення філософії та історії. Використовує філософсько-історичний доробок Гегеля, проте відкидає його тлумачення Духа як абсолютної ідеї, своєрідного всеохопного Логосу, вічної ідеальної основи універсуму. Визнаючи автономність власне історичного пізнання, К. водночас фіксував його певну обмеженість, що виявляється у тенденції підходити до минулого в його чистому вигляді як такого, що існує окремо від суб'єкта історичної дії та пізнання. З'ясування цієї обставини дає змогу, гадав він, усвідомити те, що говорити про суще поза духом немає жодних підстав, оскільки будь-який предмет пізнання є продуктом конструктивної діяльності людини як істоти передусім мислячої, духовної. Дух тлумачиться К. як самодостатній процес творчого мислення. Погляди К. на сутність і функції філософії зазнали певної еволюції, що найбільш виразно виявляється при порівнянні двох його основних праць, присвячених цьому питанню - "Начерку філософського методу" та "Начерку метафізики". Якщо у першій праці філософія розглядається як спосіб систематизації різноманітного змісту людського знання, то у другій головна функція філософії вбачається у з'ясуванні абсолютних передумов людського мислення та форм їх виявлення у різні періоди історії. К. намагався розробити версію "метафізики без онтології" як історичної науки про найглибинніші підвалини наукового мислення, зміна котрих приводить до серйозних, тектонічного штибу зрушень у суспільстві. Зокрема, кризу техногенної європейської культури К. трактував як результат відмови від її головної засади - віри у розум. Ідеї К. вплинули в подальшому на процес поступового відродження метафізики у західноєвропейській філософії.[br]Осн. тв.: "Начерк філософського методу" (1933); "Основи мистецтва" (1938); "Автобіографія" (1939); "Начерк метафізики" (1940); "Новий Левіафан" (1942); "Ідея історії" (не була завершена, опублікована посмертно, в 1946).Філософський енциклопедичний словник > Коллінгвуд, Робін Джордж
-
6 transition
n1) перехідphase [thermal] transition — фазовий [температурний]перехід
transition of state — зміна стану, перехід з одного стану в інший
a sudden transition from plain to hilly country — раптовий перехід від рівнини до горбистої місцевості
a gradual transition from a tropical to a cold climate — поступовий перехід від тропічного клімату до холодного; розвиток, еволюція, перетворення
the transition of American civilization from agricultural to urban — перетворення американської цивілізації з сільськогосподарської в міську
Early Transition — лiнгв. пізній староанглійський або ранній средньоанглійський період ( історії англійської мови)
Late Transition — лінгв, пізній средньоанглийский або ранній новоанглійський період ( історія англійської мови)
to pass from one state to another without transition — перейти з одного стану в інший, минувши проміжні фази
3) зміна (теми, настрою)he is subject to frequent transition s from high spirits to depression — веселий настрій у нього часто змінювався пригніченістю; слово, фраза або абзац, що зв'язують попередню тему з наступною
4) мyз. модуляція5) фiз. різка зміна енергетичного рівня електрона в атомі -
7 world
n1) світ, всесвітall the world over, all over the world — в усьому світі, по всьому світу
2) сфера, галузь; колаthe world of commerce — комерційні кола, торговельний світ
3) період історії4) життя (людини)how goes the world with you? — як поживаєте?, як ваші справи?
so goes the world — розм. отаке життя
5) світ, царство6) світ, кругозір7) товариство, середовище, суспільство8) розм. безліч, багато; купа, сила-силеннаW. Bank — Міжнародний (Світовий) банк
world sadness — філос. світова скорбота
world series — спорт. щорічний чемпіонат з бейсболу (у США)
world spirit — філос. світовий дух
out of this world — божественний, чудовий, прекрасний
to come into the world — народитися, з'явитися на світ
what in the world does he mean? — що він, власне, хоче сказати?
world without end — на віки вічні; навіки-віків
* * *I n1) світ, земля, земна куляto come into the world — з'явитися на світ, народитися
a citizen of the world — громадянин світу, космополіт
the world over, all over the world — по всьому світу
world's fair — всесвітня виставка; планета; світ, всесвіт; частина земної кулі
the Third World countries — країни "третього світу"
the New World — Новий Світ; населення земної кулі, людство
2) сфера, галузьthe world of books [of art, of music] — світ книг [мистецтва, музики]
3) світ, царствоthe animal [the vegetable] world — тваринний [рослинний]світ
the ancient [the medieval] world — древній [середньовічний]світ
to have the world before one — мати перед собою все життя; = у нього все попереду
to take the world as it is /as one finds it/ — пристосовуватися до життя; сприймати світ таким, який він є
to let the world slide — не намагатися переробити життя /світ/, не йти проти течії; нехтувати умовностями
to know the world — мати досвід, знати життя
to come up /to rise, to make one's way/ in the world — зробити кар'єру
to come /to go/ down in the world — втратити колишнє положення в суспільстві
how is the world using you є, how goes the world with you — є як справиє, як живетеє
so goes /wags/ the world — таке життя; навколишнє середовище; світ, світок; коло ( знайомих)
her middle-class world — її міщанський світок, її мілко-буржуазне оточення
6) суспільствоthe great world, the world or fashion — вищий світ
all the world and his wife — "весь світ"
all the world knows that... — усім відомо, що...
7) безліч, масаto think the world of smb — бути надзвичайно високої думки про кого-н.
the holiday did me a world /worlds/ of good — відпустка принесла мені багато користі
8) peл. світto forsake the world — відмовитися /піти/ від світу; постригтися в монахи
to go to a better world — піти у кращий світ /на той світ/; the other /the next/ world, the world to come той світ, загробне життя
this world — цей світ, цей тлінний світ(в протист. потойбічному світу)
in this world and the next — на цьому, на тому світі
the lower /the nether/ world — пекло; земля (в протист. небесам); цей світ
9) емоц.- підсил.what in the world did he mean — що ж він хотів сказатиє
I do not know what in the world to do with it — не можу збагнути, що з цим робити
for all the world as if — точно так, якби
to the world — вкрай, надзвичайно
on top of the world — на вершині щастя; не в собі від радощів
out of this world — незвичайний, чудовий
she had a figure which was out of this world — такої фігури, як у неї, світ не ще бачив
world without end — цepк. на віка віків
not for the world — ни в якому разі; ні за що в світі
he would give the world to know that — він віддав би все на світі, щоб дізнатися про це
to make the best of both worlds — мати е те, інше ( без необхідності вибору)
II adead to the world — що нічого не помічає; що не реагує на оточення (про сплячого, п'яного)
1) що відноситься до всього світу, всесвітній, світовий -
8 досократики
ДОСОКРАТИКИ - загальна назва еллінських філософів, котрі жили і творили до Сократа. Доба Д. зазвичай розглядається як перший період історії античної філософії, для якого є характерним розвиток філософської думки у формі космогонічних концепцій. Головна проблема досократичних вчень - виникнення і будова світоустрою, внаслідок чого добу Д. називають також епохою ранньофілософських космогоній. Період починається творчістю Фалеса (початок VI ст. до н. е.) і завершується діяльністю останніх Д. - Зенона, Емпедокла, Анаксагора. Досить поширеним було віднесення до числа Д. також софістів, а інколи й Демокрита Ц. ей погляд не є виправданим ані з точки зору хронології (софісти є сучасниками Сократа, деякі - як от Горгій - на десятки років пережили його; це стосується і Демокрита), ані з огляду на зміст їх філософських вчень (атомізм Демокрита уособлює у собі глибинну трансформацію і перегляд спільних для досократиків метафізичних очевидностей, а софістичні концепції за своєю проблематикою і підходами співзвучні ідеям Сократа). Натомість, змістовним критерієм для розмежування перших епох античного філософування є не особистість, а інтелектуальна творчість Сократа - т. зв. "сократичний поворот" у філософському мисленні, коли його головною темою стає не космогонічне питання (генезис Космосу), а проблема людини. Сократичний поворот прокладає ме.жу між періодом ранньофілософських космогоній (Д.) і класичною еллінською філософією. Софістам у цій теоретичній трансформації мислення належить не менш значна роль, аніж Сократу. У філософії досократичної доби виділяють дві гілки: іонійську філософію (Мілетська школа - Фалес, Анаксимандр, Анаксимен; Геракліт; виходець з Іонії, перший афінський філософ Анаксагор) та італ. філософію (Піфагор і піфагорійці; Ксенофан та Елейська школа - Парменід, Зенон, Мелісс; Емпедокл). Наявність цих двох гілок пов'язана передусім з історичними, а не суто інтелектуальними чинниками. У 546 р. до н. е. персидський цар Кір захоплює Лідійське царство і поступово підпорядковує своїй владі еллінські поліси на західному малоазійському узбережжі (Іонію). У відповідь на встановлення влади персів (яка стає вкрай беззастережною після придушення повстання іонійських полісів 500 - 495 рр. до н. е.) відбувається широка еміграція з іонійських міст у грецьк. колонії - передусім до Пд. Італії і Сицилії (т. зв. "Велика Греція"). Характерно, що перші італ. філософи (Піфагор, Ксенофан) є уродженцями Іонії. У вирішенні питання про генезис і будову світоустрою Д., попри розмаїтість їх учень, поділяють певне коло спільних онтологічних очевидностей. До їх числа слід віднести: аналіз буття у вигляді вирішення космогонічної проблеми; уявлення про генезис світу як перехід від хаосу (невпорядкованого стану буття) до Космосу (цілісний і впорядкований світоустрій); виокремлення проблеми достеменного (справжнього) буття та інтуїція достеменного буття як Єдиного, протиставленого оманливому навколишньому світу Множинного (розмаїття речей); пріоритет умоглядності як способу досягнення істинного знання, на противагу хибності почуттів; невід'ємність законів людського буття від законів всесвіту.Головний концепт досократичних космогоній - єдиний першопочаток буття, який синтезує в собі низку функцій, визначальних щодо наявного світу (Космосу) В. ін є 1) тим, з чого виникає світ (генетичний початок); 2) тим, чим є у своїй основі і з чого складаються всі речі (субстрат всього сущого); 3) тією силою, дією якої утворюється Космос (породжувальна причина); 4) буттям у власному сенсі слова, в яке "повертається" світ із закінченням свого існування у вигляді розмаїття окремішних форм. Загальним вектором розвитку космогоній Д. є відокремлення від первинної субстанції світовпорядкувальної сили як окремої онтологічної сутності (Нус на противагу Суміші в Анаксагора).С. Пролеев -
9 turbulent
adj1) бурхливий; буряний2) буйний; неспокійний3) турбулентний* * *a1) бурхливий2) буйний, неспокійний3) cпeц. турбулентний; вихровийturbulent flow — турбулентна течія (рідини, газу)
-
10 turbulent
a1) бурхливий2) буйний, неспокійний3) cпeц. турбулентний; вихровийturbulent flow — турбулентна течія (рідини, газу)
-
11 world
I n1) світ, земля, земна куляto come into the world — з'явитися на світ, народитися
a citizen of the world — громадянин світу, космополіт
the world over, all over the world — по всьому світу
world's fair — всесвітня виставка; планета; світ, всесвіт; частина земної кулі
the Third World countries — країни "третього світу"
the New World — Новий Світ; населення земної кулі, людство
2) сфера, галузьthe world of books [of art, of music] — світ книг [мистецтва, музики]
3) світ, царствоthe animal [the vegetable] world — тваринний [рослинний]світ
the ancient [the medieval] world — древній [середньовічний]світ
to have the world before one — мати перед собою все життя; = у нього все попереду
to take the world as it is /as one finds it/ — пристосовуватися до життя; сприймати світ таким, який він є
to let the world slide — не намагатися переробити життя /світ/, не йти проти течії; нехтувати умовностями
to know the world — мати досвід, знати життя
to come up /to rise, to make one's way/ in the world — зробити кар'єру
to come /to go/ down in the world — втратити колишнє положення в суспільстві
how is the world using you є, how goes the world with you — є як справиє, як живетеє
so goes /wags/ the world — таке життя; навколишнє середовище; світ, світок; коло ( знайомих)
her middle-class world — її міщанський світок, її мілко-буржуазне оточення
6) суспільствоthe great world, the world or fashion — вищий світ
all the world and his wife — "весь світ"
all the world knows that... — усім відомо, що...
7) безліч, масаto think the world of smb — бути надзвичайно високої думки про кого-н.
the holiday did me a world /worlds/ of good — відпустка принесла мені багато користі
8) peл. світto forsake the world — відмовитися /піти/ від світу; постригтися в монахи
to go to a better world — піти у кращий світ /на той світ/; the other /the next/ world, the world to come той світ, загробне життя
this world — цей світ, цей тлінний світ(в протист. потойбічному світу)
in this world and the next — на цьому, на тому світі
the lower /the nether/ world — пекло; земля (в протист. небесам); цей світ
9) емоц.- підсил.what in the world did he mean — що ж він хотів сказатиє
I do not know what in the world to do with it — не можу збагнути, що з цим робити
for all the world as if — точно так, якби
to the world — вкрай, надзвичайно
on top of the world — на вершині щастя; не в собі від радощів
out of this world — незвичайний, чудовий
she had a figure which was out of this world — такої фігури, як у неї, світ не ще бачив
world without end — цepк. на віка віків
not for the world — ни в якому разі; ні за що в світі
he would give the world to know that — він віддав би все на світі, щоб дізнатися про це
to make the best of both worlds — мати е те, інше ( без необхідності вибору)
II adead to the world — що нічого не помічає; що не реагує на оточення (про сплячого, п'яного)
1) що відноситься до всього світу, всесвітній, світовий -
12 Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної Академії наук України
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ - наукова установа для розробки фундаментальних проблем філософської науки і координації філософських досліджень в країні, підготовки наукових кадрів. Створений 1946 р. в Києві. І. ф. очолювали: акад. М.Е. Омельяновський (1946 - 1952), чл.-кор. Д.Х О. стрянин (1952 - 1962), акад. П.В К. опнін (1962 - 1968), акад. В.І. ІПинкарук (1968 - 2001), од 2001 р. - чл.-кор. М.В. Попович. У розвитку І.ф. вирізняється три періоди. Перший (1946 - 1960) характеризується тим, що його наукова діяльність була дуже обмеженою ідеологічним контролем. Однак уже в той час І.ф. видав пращ, в яких зроблено серйозні кроки до осмислення досягнень фізики пер. пол. XX ст. (М.Е. Омельяновський, М.Б. Вільницький), висвітлення світогляду визначних представників укр. культури і науки - Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, П. Грабовського, М. Максимовича (Д-Х. Острянин, І.П. Головаха, В.Ю. Євдокименко, М.В. Гончаренко, О.Г. Білоус). Другий період (1961 - 1990) відзначається потужним професійним зростом і кадровим зміцненням, істотним розширенням і урізноманітненням тематики досліджень, різким скороченням кон'юнктурної тематики, створенням нових та реорганізацією існуючих наукових підрозділів, надаючи їм нового наукового спрямування. Попри незначну кількість видань, які мали апологетичний характер і намагалися підвести філософський ґрунт під ідеологічні та політичні догми, що нав'язувалися, переважна більшість наукових розробок і видань цього періоду були присвячені актуальним проблемам філософської науки. В цей час започатковуються нові наукові напрями, набирають нового повороту існуючі. Виросла група науковців, яка отримала наз ву "Київської школи філософів". Засновано новий напрям у філософії науки - логіку наукового дослідження (П.В. Копнін, М.В. Попович, С.Б. Кримський, П..Ф. Йолон, А.Т. Артюх, Є.Є. Лєдніков), у межах якого засобами формального та концептуального аналізу досягається реконструкція наукового дослідження як логічно послідовного процесу. Накреслився відхід від ортодоксальних схем аналізу філософських проблем природознавства і перехід до розробки нового концептуального апарату (П.С. Дишлевий, Н.П. Депенчук, Ф.М. Канак, В.С. Лук'янець). Розгортаються дослідження філософських проблем людини, умов формування та функціювання людського світогляду, людського світовідчуття та світосприймання (В.І. Шинкарук, В.П. Іванов, О.І. Яценко, М.Ф. Тарасенко, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов). Висвітлення історії укр. філософії та укр. культури взагалі вперше було поставлено на міцну базу історичних першоджерел. Розпочато вивчення недосліджених періодів, подій і явищ укр. філософської культури, філософської спадщини визначних мислителів минулого, зокрема, діячів Києво-Могилянської академії (В.М. Нічик, В.С Г. орський, М. В. Кашуба, М. Рогович, В.І. Іваньо). Видані фундаментальні праці з історії класичної нім. філософії (В.І.Шинкарук, М.О. Булатов). Були виконані розробки з методології соціального пізнання (В.І. Куценко, М.М. Мокляк, І.В. Бойченко, М.І. Михальченко, Ю.Д. Прилюк), соціально-психологічної структури особи та умов її формування (Л.В С. охань, О.А. Донченко). Вперше в Україні були застосовані методи конкретної соціології до вивчення радянської дійсності і обґрунтовані соціологічні концепції, істотно відмінні від офіційних (В.П. Чорноволенко, Ю.П. Сікорський, В.Л. Оссовський, В.І. Волович, В.І. Паніотто, А.О. Ручка, Є.І. Головаха, К.К. Грищенко). В кінці 70-х соціологічні підрозділи були об'єднані у Відділення соціології І.ф., а в кінці 80-х реорганізовані в окремий Ін-т соціології НАН України.. За свої наукові новації І.ф. і його науковці зазнавали гострих ідеологічних нападів та політичних звинувачень з боку партійних органів і ортодоксальних філософів. У третій період (од 1991р.) була перебудована тематика і науково-організаційна структура І.ф. відповідно до сучасних потреб трансформації укр. суспільства та духовного відродження, тенденцій розвитку світової філософської науки. Здійснені розробки і видані фундаментальні праці з актуальних проблем філософської антропології (В.І. Шинкарук, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов, Є.І А. ндрос), філософії культури та методологічних засад осмислення історії укр. культури (В.І. Шинкарук, М.В. Попович, С.Б. Кримський, Є.К. Бистрицький, С.В. Пролеєв), естетики та філософії мистецтва (В.І. Мазепа, О.В. Білий, Р.П Ш. ульга), етики (В.А. Малахов, А.М Є. рмоленко), філософії дискурсу і філософських проблем знакових систем (М.В. Попович), логіки (А.Т. Ішмуратов, В.Й О. мельянчик), методології науки (С.Б К. римський, В.І. Кузнєцов, П.Ф. Йолон), філософії природознавства (В.С. Лук'янець, М.О. Кравченко, Л.В. Озадовська, В.Л. Храмова), екології (Ф.М. Канак, М.М. Кисельов, В.С. Крисаченко), соціальної філософії і філософії історії (М.М. Мокляк, В.І. Бойченко, В.Й. Коцюбинський), філософії нації та етносу (М.Т. Степико, Б.В. Попов, Л.Є. Шкляр), політичної філософії (В.С. Лісовий, Г.В Б. адзьо), історії філософської думки Київської Русі (В.С. Горський, Т.С Г. оліченко), філософської думки XIV - XVIII ст. (В.М. Нічик, Я.М. Стратій, В.Д Л. итвинов, О.М. Сирцова), філософської думки XIX - XX ст. (М.І.Лук, С.В. Бондар, О.С. Забужко, Л.П. Депенчук), пам'яток укр. та світової філософської думки (В.С. Лісовий, Н.П. Поліщук), історії зарубіжної філософії (В.С. Пазенок, А.Т. Гордієнко, В.В. Лях, Н.П. Поліщук, Є.М. Причепій, О.М. Соболь, Я.В. Любивий). Утворене в 1992 р В. ідділення релігієзнавства здійснило розробки і видало фундаментальні праці з філософії та історії релігії, сучасних релігійних процесів в Україні (О.С. Онищенко, А.М. Колодний, П. Косуха, П.Л Я. роцький, Л.О. Филипович, В.Є Є. ленський). Наукові розробки удостоєні Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, шести наукових премій НАН України імені видатних учених. І.ф. співпрацює з багатьма зарубіжними науковими центрами. Має наукову бібліотеку, ж. "Філософська думка", "Практична філософія", "Філософські обрії", "Українське релігієзнавство", "Релігійна панорама", альманах "Мультиверсум". В І.ф. працює 91 науковець: 28 докт. наук, 56 канд. наук, 1 акад., 2 чл.-кор. НАН України, члени зарубіжних академій: Російської, Нью-Йоркської, Білоруської, Молдавської.П. ЙолонФілософський енциклопедичний словник > Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди Національної Академії наук України
-
13 німецька класична філософія
НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ - складова частина західноєвропейської філософії Нового часу, в яку входять, крім нім., також англ., франц., нідерланд. філософії. Засновником англ. класичної філософії є Бекон, франц. - Декарт, нідерланд. - Спінова. Рівна їм велика постать у Німеччині з'являється лише після Тридцятирічної війни у друг, пол. XVII ст. в особі Ляйбніца. Термін "класична філософія" має подвійний зміст. По-перше, це - філософія розуму, свідомості і самосвідомості, пізнання В. она виникає з Декарта і Бекона і завершується вченням Гегеля. В такому широкому розумінні Н.к.ф. поділяється на чотири періоди: 1) філософські пошуки в межах Реформації і містики Н. айбільш видатною фігурою тут є Беме; 2) засвоєння беконівського емпіризму, картезіанства, спінозизму і матеріалізму, філософії права Греція і Гоббса, а також початок вироблення власної думки (Юнгій, Штурм, Пуфендорф, Вольф та ін., XVII ст.); 3) період нім. просвітництва XVIII ст., на який припадає і поява основних творів Ляйбніца та його учнів, котрі згуртувалися навколо Вольфа і утворили школу, яка відіграла основну роль в нім. просвітництві; 4) філософська думка від Канта до Фоєрбаха. По друге, "класична філософія" означає зразкова. Таким у нім. історії є переважно четвертий період - починаючи "з Канта". Поділ історії філософії на філософію до Канта і од Канта проведено Віндельбандом, Гартманом і продовжено в марксизмі. Основну рису цього періоду становлять різноманітні варіанти діалектичного світорозуміння, заснованого на поєднанні фундаментальних протилежностей. Потяг до такого синтезу помітний і в попередній думці. Найбільш характерним у Беме є його діалектика в тлумаченні Бога, природи, людини. Головні зусилля Ляйбніца були спрямовані на примирення і узгодження конкуруючих ідей і концепцій: раціоналізму і сенсуалізму, апріорного та апостеріорного, телеології і механіцизму, аж до об'єднання церков різних конфесій та численних нім. князівств в одну державу. Потяг до синтезу стає всеохопним у четвертий період, який і визначає всі основні особливості Н.к.ф. Саме тепер діалектика як така була усвідомлена і піддана всебічному аналізу, розробці і критиці. Головні його представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах. Н.к.ф. має цілий спектр загальних властивостей Н. а першому місці - установка на розум і як об'єкт пізнання, і як пізнавальну здатність. Такими є Кантові "Критики" чистого і практичного розуму, відповідні дві основні частини "Науковчення" Фіхте та "Системи трансцендентального ідеалізму" Шеллінга, всі великі твори Гегеля ("Феноменологія духу", "Логіка", "Енциклопедія філософських наук"), в яких розум постає або у своїй власній формі, або ж як сутність духу. Головна функція розуму регулятивна: подати знання у вигляді системи. Всі філософи від Канта до Гегеля свідомо будують свої вчення як системи. Це важлива відмінність від попередників. Коли в останніх і знаходимо системи, напр., "Етику" Спінози чи "Систему природи" Гольбаха, спосіб береться або з іншої науки, або ж ототожнюється з повнотою висвітлення матеріалу з певних проблем. Для побудови системи потрібен певний метод. У Канта загалом це метод трансцендентальний, в який входять декілька складових.Усе вчення, викладене в трьох "Критиках", базується на "системі найвищих здібностей душі": пізнавальна, почуття задоволення і незадоволення, бажання. "Критика чистого розуму" в цілому структурується трьома питаннями: Як можлива чиста математика? Як можливе теоретичне природознавство? Як можлива метафізика як наука? На перший відповідає "трансцендентальна естетика": апріорні простір і час обумовлюють геометрію та арифметику. Можливість другого покладається таблицею апріорних понять розсудку - категорій. Цілісність метафізики утворюється системою суперечностей: антиномій, паралогізмів, ідеалу чистого розуму. Аналогічно відбувається структурація інших творів Канта. Фіхте назвав свій метод синтетичним, бо він полягає у поєднанні парних категорій - суб'єкта й об'єкта, причини і наслідку, субстанції й акциденції завдяки їх кількісній подільності, і в певній послідовності самих пар. Новий варіант діалектичного способу мислення знаходимо у Шеллінга: суть його в переході однієї крайності в іншу. Найбільш розвинутим є метод Гегеля, який він спеціально дослідив у "Передмові" до "Феноменології духу", в "Науці логіки", "Історії філософії". Завдяки цьому врешті-решт було відкрито перший специфічно філософський метод, відмінний від математичних та емпіричних методів знання Н. аслідком великої уваги до методології дослідження і викладу стала висока теоретичність, проблемність і проблематичність даних вчень, через які вони справили надзвичайний вплив на сучасність і майбутнє. Висновком було і таке явище, як піднесення філософії над спеціальнонауковим знанням, погляд на неї як на взірець для інших його галузей, тлумачення філософії як науки наук. Таке становище виникає тоді, коли певна наука досягає помітних успіхів в збагаченні своїх змісту і форми. Так було з математикою, на яку свого часу із заздрістю дивилися філософи і вважали за благо користуватися її досягненнями; з науками досвідними, методи яких переймали у XVII - XVin ст. Як на зворотний приклад можна послатися на Евкліда: метод побудови його "Начал" був запозичений із творів Аристотеля - з логіки і метафізики. З цим пов'язана і така риса розглядуваних вчень, як перевага загального над одиничним, цілісного над окремим. Системним вважалося не лише філософське знання, а й сама природа і суспільство. Особа поставала моментом чи елементом суспільно-державної тотальності. Така установка особливо притаманна концепціям Гегеля Н. арешті, з усього наведеного випливає переважно ідеалістичний зміст філософії даного періоду. У Канта маємо певне поєднання суб'єктивного ідеалізму з елементами матеріалізму. Фіхте у першому варіанті "Науковчення" - суб'єктивний ідеаліст у чистому вигляді. Поступово його система переросла у пантеїзм релігійно-моральнісного ґатунку. Шеллінг подолав суб'єктивний ідеалізм, додавши до нього натурфілософію як другу філософську перінонауку, а потім - через "філософію тотожності". Він перший в історії думки усвідомив обмеженість і матеріалізму, й ідеалізму, намагався стати на більш загальну точку зору, яку він, як і згодом Гегель, називав абсолютним ідеалізмом. Тільки Фоєрбах був у другий період творчості (од 1839 р.) послідовним матеріалістом.Всі зазначені загальні риси Н.к.ф. були сконцентровані в творах Гегеля, які і стали предметом дружньої і всебічної критики з боку різних опонентів. Шопенгауер протиставив розуму волю, пізній Шеллінг "негативній філософії" розуму - "позитивну філософію" релігійного типу, Конт філософській метафізиці - позитивні науки, Фоєрбах ідеалізму - матеріалізм, Маркс теоретичній спекуляції - практику, а К'єркегор захищав занедбану особу. Всі разом відкидають системність, більшість - діалектику. Такий суцільний напад свідчив про перехід до нової, післякласичної доби філософування. Останнє мало і свої переваги, але і недоліки в культурно-світоглядному відношенні. Цим пояснюється відродження й оновлення, переробка Н.к.ф. в XIX - XX ст.М. БулатовФілософський енциклопедичний словник > німецька класична філософія
-
14 філософія
ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.В. Шинкарук, П. Йолон -
15 Костомаров, Микола Іванович
Костомаров, Микола Іванович (1817, с. Юрасівці Острогозького пов., нині Воронезької обл. - 1885) - укр. історик, письменник, етнограф, суспільно-політичний діяч. Навчався на історико-філологічному ф-ті Харківського ун-ту (1833 - 1836). Захистив магістерську дис. з історії (1844). У 1845 - 1847 рр. - один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 р. був арештований, рік перебував у Петропавлівській фортеці. У 1859 - 1862 рр. - екстраординарний проф. Петербузького ун-ту. У 1860 - 1885 рр. - член Археографічної комісії. У 1864 р. здобуває ступінь докт. рос. історії в Київському ун-ті. Чл.-кор. Петербурзької Академії наук (1874), почесний член Київського ун-ту (1884). В історичних дослідженнях та в історіософських міркуваннях К. спирався на праці Максимовича, Гердера, ІПеллінга, ісп. романтиків. На відміну від Максимовича, який робив наголос на емпіричній правді історії, К. посилив романтичні акценти, відшукуючи наскрізну ідею, що поєднує минуле, сучасне й майбутнє укр. народу в єдине історичне ціле, надає подіям "розумного зв'язку і стрункого вигляду". Як історіософ, К. не стільки з'ясовував причинову залежність значущих подій, скільки прагнув до виявлення засад (включно з ірраціональними) буття та ментальності укр. людини. Цю настанову К. реалізував, поєднуючи романтичне світоосягнення з органічними для традицій укр. думки ідеями філософії, зокрема з постулюванням "найвищого вічного розуму", який керує долею усього людства. З іншого боку, романтичний пафос коригувався у К. раціоналістично-просвітницькими ідеями, спрямованими на утвердження духу толерантності та запобігання національному чванству. К. вважають засновником народницької (на відміну від державницької) історіографії. Дух народу мислився ним не як трансцендентна сутність, а як реальна першооснова історичного процесу, здійснюваного "живим народом". Саме у психології народу належить шукати пояснення історичних подій, особливостей побуту та духовного життя народу І. сторіософські погляди К. еволюціонували разом із його загальносвітоглядними настановами: від романтичного ствердження ідей свободи й рівності, відстоювання окремішного вільнолюбивого духу укр. етносу та наголошування його особливої місії в колі слов'янських народів (кирило-мефодіївський період) до обстоювання ідеї федералізму і раціоналізованих просвітницько-народницьких орієнтирів другого періоду і, зрештою, до модифікації народницьких устремлінь у звичайне просвітництво і лояльне щодо імперії культурництво в останній період життя. Однак світоглядними константами Κ.-мислителя залишалися: переконаність в окремішності історичного шляху укр. народу ("Полудневу Русь" К. пророчо бачив у майбутньому як "окрему державну цілісність"), в самобутності його вільнолюбивого духу, мови, культури і психології (що ставило його в опозицію до офіційної рос. державницької історіософії); засада народності та ідеї рівності людей і етносів, національного порозуміння, досягнутого на ґрунті науки і християнської освіти; принцип самоправства і федеративно-демократичної організації суспільства, опертий на досвід Києворуської і Козацької держав; ідея історичної тяглості укр. національної традиції та пафос згоди і любові - до людини і до Бога.[br]Осн. тв.: "Книги буття українського народу" (1846); "Дві руські народності" (1864)та ін.Філософський енциклопедичний словник > Костомаров, Микола Іванович
-
16 Грушевський, Михайло Сергійович
Грушевський, Михайло Сергійович (1866, Холм, нині Польща-1934, м.Кисловодськ, похований на Байковому цвинтарі у Києві) - укр. історик, громадсько-політичний і державний діяч, організатор укр. науки. Закінчив історико-філософський ф-т Київського ун-ту (1890). Учень Антоновича. Від 1894 р. - магістр і проф. Львівського ун-ту. Голова НТШ (1897-1914). Співзасновник (із Франком) і редактор "Літературно-Наукового Вісника" (1898). Від 1897 р. пише й потомно видає монументальну "Історію України-Руси"(т. 1-Х, ч. 1, Львів, 1898; Київ, 1936) та більш популярні курси укр. історії: "Нариси історії українського народу" (1904), "Коротку історію України" (1910), "Ілюстровану історію України" (1911). Кабінетний вчений, але й політик: не тільки вивчав, а й творив історію. Співзасновник і заступник голови Укр. національно-демократичної партії (1899). З початком Першої світової війни переслідувався як "мазепинець" і "австрофіл": зазнав арешту (1914), у 1915 р. - заслання (Симбірськ, Казань, Москва). З падінням царизму - голова Укр. Центральної Ради, чільний ідеолог та архітектор її політики - курсу на автономічний федералізм, а зрештою (IV Універсал) - і на державну незалежність УНР та розбудову "народної республіки, яка б дбала про інтереси трудящих мас". Суспільно-політичні погляди цього періоду викладені у брошурах "Хто такі українці і чого вони хочуть", "На порозі нової України" та ін. Від березня 1919 р. перебував в еміграції. Заснував Укр. соціологічний ін-т (1919, Прага, пізніше Відень). Відхилив запрошення на роботу від ун-тів Європи і США і в 1924 р. повернувся в Україну. Активно займався розбудовою науково-дослідних установ ВУАН. З 1929 р. - акад. АН СРСР. Після арешту в 1931 р. був звільнений, але наприкінці 30-х рр. оголошений "заклятим ворогом народу". Г. - чільний представник новітньої укр. історіографії: автор першого цілісного історіографічного викладу минулого (до серед. XVII ст.) укр. народу - наукової бази його національної ідеології. Як історик народницької школи вважав, що народ - це "єдиний герой історії". Саме він (а не еліта, з її готовністю до асиміляції із завойовниками) пов'язує історичні періоди "в одну цілісність". Народницькі погляди Г. еволюціонували від романтичного народництва - через "позитивне" (живлене франко-англ. позитивізмом) - до народництва, опертого на соціологію Дюркгейма та його школи. Г. послідовно обґрунтовував ідею самостійності укр. народу, окремішності його історичних та мовних витоків. Його вплив на укр. історичну свідомість базується: 1) на чіткому розмежуванні "українсько-руської" та "великоруської" народностей, як двох коренів двох різних історій - від Київської держави, з одного боку, та Володимиро-Московської - з другого; 2) на доведенні тяглості укр. історичного поступу від великодержавного середньовічного Києва (через Галицько-Волинську, Литовсько-Руську та Козацьку держави) до сучасності; 3) на обґрунтуванні неперервності історії укр. народу, всупереч перервності його державності. У висвітленні історичного процесу вважав себе "істориком-соціологом". Зрештою дійшов висновку про визначальність в історії ''конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій" та необхідності й бажаності повороту до суспільства соціалістичного гатунку. У питанні про автономізм/федералізм був переконаним федералістом: в 1909 р. писав про Чорноморсько-Балтійську федерацію українців, білорусів, литовців на чолі з Україною, в 1918 р. - про "федерацію світову", в 1920 р. - про Сполучені Штати України (про федерацію "фактичних республіканських громад"). Г. - фундатор львівської і київської школи істориків.[br]Осн. тв.: "Визволення Росії і українське питання / Статті і зауваження" (1907); "3 політичного життя Старої України / Розвідки, статті, промови" (1917); "Початки громадянства (генетична соціологія)" (1921); "Історія української літератури". В 6 т. (1923 - 1925); "З історії релігійної думки на Україні" (1925); "Історія України-Руси". В 11 т., 12 кн. (1991 - 1998); "Щоденник (1888 - 1894 рр.)" (1997); "Листування Михайла Грушевського" (1997).Філософський енциклопедичний словник > Грушевський, Михайло Сергійович
-
17 turn
1. n1) поворот2) оберт3) обертання; обертальний рух4) вигин, закрут, заворот (ріки, дороги)5) зміна напряму6) поворотний пункт7) зміна (стану)turn of the tide — помітна зміна на краще, поворотний момент у чиємусь житті; зміна долі
8) виток9) чергаturn and turn about, in turn(s), by turns — по черзі
to take turns — робити щось по черзі, чергуватися, змінюватися
10) послуга11) черговий номер програми; вихід (у концерті); сценка; інтермедія12) виконавець номера13) коротка прогулянка; поїздкаto take a turn, to go for a turn — прогулятися
14) короткий період діяльності15) робоча зміна16) здібність; склад (характеру)17) стиль, манера18) форма, будова19) приступ, припадок; спалах20) потрясіння, шокto give smb. a turn — шокувати когось
22) розм. робота23) pl менструації24) різниця між курсом покупців і курсом продавців (на біржі)25) друк. чорниш26) зал. обхідна колія27) ав. розворот28) муз. групетоturn indicator — ав. покажчик повороту
turn meter — ав. покажчик швидкості повороту
at every turn — на кожному кроці; всюди; постійно
turn of life — мед. клімактерій
to serve one's turn — годитися, бути придатним (для певної мети)
one good turn deserves (asks) another — присл. послуга за послугу
not to do a hand's turn — сидіти, склавши руки
2. v1) повертатиto turn one's head — повернути голову, обернутися, оглянутися
2) повертатися3) обертати4) обертатися5) паморочитися6) перевертати, перегортати (сторінки)1) перевертатися, крутитися (в ліжку)8) перевертати догори дном, перекидати9) перевертатися догори дном, перекидатися10) загинати, закручувати, відгинати11) загинатися; закручуватися; відгинатися12) спрямовувати13) прямуватиto turn one's mind to smth. — зосередитися на чомусь, звернути увагу на щось
16) змінювати напрям; відхилятися17) повертати назад, у зворотному напрямі18) обходити, огинати19) військ. охоплювати фланг20) змінювати21) змінюватися; зазнавати змін24) точити, обточувати (на токарному верстаті)25) оброблятися (на верстаті)26) обмірковувати (проблеми тощо)28) перекладати (на іншу мову)29) сформулювати інакше30) досягти (певного віку, моменту тощо)31) змінити (колір, забарвлення)32) змінитися (про колір, забарвлення)34) бути в обігу35) псувати36) псуватися; прокисати, скисати (про молоко тощо)38) зігнутися; затупитися40) зрізати шкіру смужкою42) виплітати (п'ятку панчохи тощо)44) обертатися проти когось, чогось46) перетворюватися на щось47) робитися, ставатиturn about — а) обертатися; б) повернутися на 180°
turn against — а) повстати (проти когось); б) підбурювати (проти когось)
turn aside — відхиляти (ся), повертати вбік
turn away — а) відвертати (ся); б) проганяти, не пускати; в) звільняти, виганяти з роботи; г) викликати відразу (огиду); д) виявляти відразу (огиду); є) збиватися з правильного шляху
turn back — а) прогнати; б) повернути назад; відступити; в) обернутися; г) відігнути
turn down — а) відкидати (пропозицію); відмовляти (комусь); б) зменшувати (газ, світло); в) зменшуватися (про газ, світло); г) відігнути, відгорнути (комір); д) відгорнутися, відігнутися; є) кантувати
turn in — а) повертати усередину; б) згортатися усередину; в) зайти мимохідь; г) розм. лягти спати; д) с.г. заорювати; є) амер. вручати, здавати; є) повертати, віддавати
turn inside out — а) вивертати навиворіт; б) вивертатися навиворіт
turn off — а) вимкнути (радіо); б) закрити (кран); в) погасити (світло); г) вигнати, звільнити (з роботи); д) звертати (на інший шлях); є) відгалужуватися (про шлях); є) відвертати увагу; ж) псуватися (про їжу); з) в'янути і опадати (про листя); і) одружити; ї) розм. повісити
turn on — а) вмикати (радіо, світло); б) відкривати (кран)
to turn on the waterworks — розм. розплакатися; в) залежати (від чогось)
turn out — а) гасити (світло); б) вимикати (газ); в) вивертати (кишені); г) виганяти, проганяти, звільняти; д) припиняти роботу, страйкувати; є) випускати, виробляти; є) прикрашати; опоряджати; ж) прибувати, збиратися; з) розм. вставати (з ліжка)
1) виявитися (кимсь, якимсь)1) викликати; й) іти геть; к) виганяти худобуturn over — а) перевертати, перегортати (сторінки); б) перевертатися; в) перетворювати; переробляти; г) передавати іншому; д) обмірковувати; є) відновлювати, поповнювати запаси (товарів); є) тех. зривати (нарізку)
turn round — а) обертатися, повертатися; б) змінювати (політику тощо); в) примушувати змінити (думку тощо); г) раптово напасти (на когось — on, upon); д) перевертати
turn under — с.г. заорювати
turn up — а) піднімати (ся) угору; загинати (ся); б) підшивати (сукню); в) копати, викопувати; г) посилювати (звук); д) додавати (світла, газу); є) збільшувати (швидкість); є) раптово приходити (приїжджати); ж) траплятися; виявлятися; з) шукати, знаходити (у книзі тощо)
1) перевертати на спину; ї) розм. спричинювати блювання; й) юр. виправдати через брак звинуваченьto turn over a new leaf — а) розпочати нове життя; б) виправитися
to turn one's coat — змінити свої переконання (погляди); перейти на сторону противника
to turn the day against smb. — зменшити чиїсь шанси; змінити співвідношення сил на чиюсь користь
to turn smb.'s brain — а) засмутити; б) звести з розуму
to turn smb.'s head — запаморочити комусь голову
to turn the tables on — помінятися ролями, бити противника його ж зброєю
to turn the trick — добитися бажаного ефекту, одержати бажаний результат
to turn a deaf ear — не слухати, не звертати уваги
to turn the other cheek — бібл. не чинити опору злу
to turn one's back, to turn one's tail — утекти
to turn one's back on smb., smth. — а) відвернутися від когось, чогось; покинути когось, щось; ігнорувати когось, щось; б) відмовитися виконати щось
to turn smb. round one's little finger — обвести когось навколо пальця
not to know»which way to turn — не знати, що робити
to turn up one's heels (toes) — розм. урізати дуба, простягти ноги, умерти
* * *I n1) оборотat each turn — при кожному оберті (колес; c-г оборот пласта; обертання; обертальний рух)
no left [right] turn — заборонений лівий [правий]поворот
a turn to the right [to the left] — поворот направо [наліво]
to make /to take/ a turn — повернути
backhand [standing] turn — поворот на задніх ногах [на місці]( кінний спорт)
downhill [uphill] turn — поворот на спуску з гори [при підйомі]( лижний спорт)
about turn! — кругом!; aвт. розворот
loop turn — розворот з ходу; поворот, місце повороту
a path full of turns and twists — звивиста стежка; поворот; поворотний пункт; поріг, кінець
at the turn of the century — на порозі нового сторіччя [див. є]
at the turn of the year [of the month] — в кінці року [місяця]; поворот; відхилення, відступ (у сюжеті, розповіді)
the story has so many twists and turns that the reader becomes lost — в розповіді стільки поворотів, відступів ( від основної сюжетної лінії), що читач абсолютно губиться
turn of the tide — мop. зміна приливо-отливної течії [див. є]
what turn did the discussion take — є за яким напрямом розвивалася дискусіяє; зміна, зміна курсу ( судн)
the turn of affairs [of events] — оборот справ [поворот подій]
a turn for the better [for the worse] — зміна на краще [відновно гіршого]
to give a new turn to smth — додати новий оборот чому-н.
there was a nasty turn in the weather — погода стала гіршою, погода зіпсувалася
5) витокturn of a bandage — оборот /хід/ бинта
dead turns — eл. мертві витки
6) чергаlaughing and crying in turn — то сміючись, то плакавши
he went hot and cold by turns — його кидало то в жар, то в холод
out of turn — поза чергою [див. є]
to take turn s — робити (що-н.) по черзі; чергуватися, змінятися
my turn will comet — прийде, моя черга!: я ще своє візьму!; я ще свого доб'юся!; спроба зайнятися чим-н.; тимчасове заняття
7) черговий номер програми, вихід; сценка, інтермедіяshort turns — короткі номери /сценки/; a song-and-dance turn пісенно-танцювальний номерto do one's turn — виконувати номер ( програми); виконавець номера7)коротка прогулянка, поїздкаto take /to nave/ a turn, to go for a turn (in the garden) — пройтися /прогулятися/ ( по саду)
to take a turn on a bicycle — підкотитися /проїхатися/ на велосипеді
8) короткий період діяльності; a turn of work невелика робота, трохи роботиto take a turn at the oars — небагато веслувати, попрацювати веслами
9) ( робоч зміна)to add a second turn — додати другу зміну, організувати двозмінну роботу
10) особливість, характерна риса; склад (розуму, характеру)peculiar turn of the Greek character — особливість грецького ( національного) характеру; стиль, манера; інтерпретація
11) здатність; дар; жилкаhe is of a musical turn, he has a turn for music — у нього хороші здібності до музики
12) будова, формаthe turn of her arms — лінії її рук; побудова ( фрази)
I don't like the turn of the sentence — мені не подобається, як побудоване це речення; оборот
13) напад, припадок, спалах; a turn of anger припадок /спалах/ гніву; потрясіння, шокto give smb quite a turn — сильно налякати /схвилювати/ кого-н.
I had quite a turn when I heard the news — я був в шоці, коли почув цю новину
14) pl менструації15) eк. акт купівлі-продажу ( цінних паперів); прибуток від купівлі або продажу цінних паперів; оборот капіталу; різниця між курсом покупців, курсом продавців (turn of the market, jobber's turn)16) пoлiгp. марашка17) з.- д. обхідний шлях; виток18) мyз. группетто19) aв. розворот••turn of the century — початок ХХ століття [див. 2]
turn of the tide — помітна зміна на краще, зміна долі [див. 3]
turn of life — мeд. перехідний період, клімактерій
to a turn — точно; як потрібно
done /roasted/ to a turn — зажарено якраз в міру ( про м'ясо)
at every turn — на кожному кроці; всюди, постійно; кожного разу
travelling through Europe we kept meeting Americans at every turn — подорожуючи по Європі, ми на кожному кроці зустрічали американців
out of turn — недоречно, не до місця [див. 6]
to talk /to speak/ out of turn — сказати недоречно; говорити необдумано
to be on the turn — змінюватися, зазнавати зміни; скисати, згущуватися (особ. про молоко)
to serve one's (own) turn — відповідати вимогам; відповідати меті; цілком підходити
to serve smb 's turn — годитися; влаштовувати кого-н., підходити, відповідати якій-н. цілі
not to do a hand's turn — = пальцем не поворушити
II vone good turn asks /deserves/ another — пpиcл. послуга за послугу
1) повертатиto turn a key [a door-handleˌ a tap] — повернути ключ [дверну ручку, кран]
he turned the knob and the door opened — він повернув ручку, двері відкрилися
to turn one's head — обернутися, повернути голову
he turned his face toward the speaker — він обернувся лицем до того, хто говорить; повертатися
he heard his name called but did not turn — він почув своє ім'я, але не обернувся
the tap won't turn — кран не відкривається (, не закривається)
my heart turns to you — моє серце звернене до вас; розгортати, відводити
she turned her face and wept — вона відвернулася, заплакала
2) обертатиhe kept turning his hat in his hands — він весь час вертів в руках капелюх; обгорнути, намотувати; обертатися
the wheel turns a complete circle in a second — колесо робить повний оборот за секунду; кружлятися
3) перевертатиto turn the leaves of a book — перевертати сторінки книги, перегортати книгу
the nurse could easily turn the patient — сестра могла легко перевернути хворого; перевертатися
to turn in bed [in one's sleep] — крутитися в ліжку [уві сні]
4) перекидати; перевертати вверх дномto turn an hour-glass — перевертати пісочний годинник; викладати, випускати
to turn the contents of ones bag (out) onto the table — викласти вміст своєї сумки на стіл
5) загинати; закручувати; відгортатиto turn a bar of steel — зігнути сталевий брусок; загинатися; закручуватися; відгинатися
6) направлятиto turn one's (foot) steps — прямувати, направляти свої ноги
to turn the car left [right] — повернути машину наліво [направо]
to turn a car to avoid collision — повернути машину, щоб уникнути зіткнення; прямувати
not to know which way to turn — не знати, куди йти [ср. є]
I turned down the avenue — я повернув на алею; повертатися ( у зворотний бік)
it is time to turn now if we wish to get home in time for dinner — час повертатися назад, якщо ми хочемо встигнути до обіду
shall we turn — є підемо назадє, повернемосьє
7) відхиляти, змінювати напрямto turn a blow [criticism] — відвести удар [критику]
this metal is thick enough to turn a bullet — цей метал достатньо міцний, щоб куля не пробила його /відскочила від нього/; відхилятися, змінювати напрям
8) (on, upon) націлювати, направлятиto turn one's gun on smb — направити зброю на кого-н.
9) огинати, обходитиto turn a corner — повертати за ріг [ср. є]
to turn smb 's flank — війск. охоплювати чий-н. фланг, охоплювати /обходити/ кого-н. з флангу [ср. є]
10) точити, обточувати на токарному верстатіto turn a candlestick out of brass — виточувати мідний свічник; піддаватися обробці на токарному верстаті, піддаватися токарній обробці
to turn well [easily] — добре [легко]точитися; відточувати, надавати завершеної форми ( фразі)
11) (з) мінювати (що-н.); діяти (на що-н.); his speech turned my thinking те, що він сказав, примусило мене змінити свою точку зору; змінюватися, піддаватися змініmanners turn with time — з часом, вдача змінюється
12) обертати (кого-н.) в іншу віру; звертатися до іншої віри, змінювати релігію; змінювати, зраджувати13) викликати нудоту14) icт. мати протилежний результат ІІ a16) робити, виконувати (стрибок, вправ)to turn a somersault — робити /крутити/ сальто
to turn handsprings — виконувати повороти ривком; робити "колесо"
17) обдумувати (питання, проблеми)to turn smth in one's head — обдумувати що-н.
he turned the question every way but could find no answer — як він не бився над цим питанням, вирішити його він не міг
he was still turn ing the idea about when he fell asleep — засинаючи, він все ще продовжував про це думати
to turn the conversation (to livelier topics) — перевести розмову ( на цікавіші теми); переходити ( про розмову) [ср. ІІ Б 2]
19) збавляти або додавати (газ, воду)to turn the gaslow — збавити газ; досягти (певного моменту, віку)
the price has turned ten dollars by the next bid — в наступний раз ціна досягла десяти доларів; наступний покупець запропонував ( за річ) десять доларів
20) змінювати (колір, забарвлення)autumn turns the foliage, autumn turns the leaves yellow — восени листя жовтіє; змінюватися (про колір, забарвлення); в'янути
the leaves are turn'ing — листя жовтіє; мінятися; змінитися ( про вітер)
the wind is turning — вітер змінив напрям, вітер змінюється
21) пускати в обіг (гроші, товари); знаходитися в обігу (про гроші, товари)22) отримувати ( прибуток)to turn a fair profit — отримати чималий прибуток; заробляти ( гроші)
23) продаватися, йти ( про товар)24) псувати, спричиняти прокисання; квасити ( молоко); псуватися, прокисати, скисати ( про молоко)25) зігнути, затупити ( лезо гострого інструменту)to turn the edge (of a knife) — затупити ( ніж); загнутися, зігнутися, затупитися ( про лезо)
26) виганяти (худобу на пасовища; turn out)27) зрізати шкірку стрічкою (з лимона, апельсин); вирізувати (кісточку з якого-н. плоду)28) орати, обертати ( пласт)29) стр. виводити (зведення, арку)30) в'язати ( п'ятку панчохи)31) to turn smthto smth, to smb — звертати, направляти (думки, увагу) на що-н. або до кого-н.; зосереджувати (думки, увагу) на чому-н. або на кого-н.
to turn one's thoughts [one's attention] to one's work — зосереджувати думки [увагу]на ( своїй) роботі
to turn one's efforts to smth more important — направляти свій зусилля на що-н. важливіше
32) to turn to smth, to smb звертатися, прямувати на що-н. або до кого-н.; зосереджуватися на чому-н. або на кому-н. (про думки, увагу)his thoughts turned to the sea — думки його звернулися до моря, він звернувся думками до моря; звертатися, переходити до чого-н. або кого-н.; починати розглядати що-н. або кого-н.
let us now turn from mechanics to medicine — перейдемо тепер від механіки до медицини; переводити розмову на що-н. або кого-н. [ср. II a 4]
when she entered the room he turned to another subject — коли вона увійшла до кімнати, він перевів розмову на іншу тему
33) to turn to smb звертатися до кого-н.I don't know to whom to turn — я не знаю, до кого ( слідує) звернутися; тягнутися до кого-н.
34) to turn to smth звертатися до чого-н.to turn to the dictionary [to the referençe-book] — звернутися до словника [до довідника]; прийматися, братися за що-н. (to turn oneself to smth); to turn to painting [to music] зайнятися живописом [музикою]
35) to turn smth to smth використовувати, застосовувати що-н. для чого-н.; to turn smth to advantage обернути що-н. на користь, використовувати що-н. з вигодоюto turn anthropological knowledge to practical uses — використовувати антропологічні знання в практичних цілях
to turn misfortune to (good) account — отримати користь з нещастя
36) to turn smb (on) to smth використовувати, займати кого-н. для чого-н.to turn all available hands (on) to the job of cleaning up — використовувати всі вільні руки щоб прибирати ( приміщення); кинути всіх вільних працівників на прибирання ( приміщення); залучити кого-н. до чого-н., переконати кого-н. у чому-н.
to turn smb to one's own views — переконати кого-н. у правильності своїх поглядів; вселити кому-н. свій погляди
37) to turn to smb (for smth) звертатися до кого-н. (за чим-н.); to turn to the experts звертатися до фахівцівto turn to smb for help [for support, for advice] — звертатися до кого-н. за допомогу [за підтримкою, за порадою]; шукати у кого-н. допомоги [підтримки, поради]
38) to turn smb; smth (in) to smb; smth перетворювати кого-н., що-н. на кого-н., що-н., робити кого-н., що-н. ким-н., чим-н.; to turn smb into a coward робити з кого-н. боягуза, перетворювати кого-н. у боягузаto turn sunlight directly into electricity — безпосередньо перетворювати сонячне світло на електроенергію
the drawing room was turned into a study — вітальня була перетворена /перероблена/ на кабінет, вітальня стала служити кабінетом
39) to turn (in) to smb; smth перетворюватися на кого-н., що-н.; ставати ким-н., чим-н.; to turn into a criminal стати злочинцемthe rain turned (in)to sleet — дощ перетворився на мокрий сніг
the puzzled look turned quickly to one of understanding — спантеличений погляд швидко змінився на розуміючий
40) to turn smth into smth обмінювати що-н. на що-н., обертати що-н. на що-н.she turned her eggs into cash — вона продала яйця, виручила ( хороші) гроші; перекладати іншою мовою
how would you turn this passage — є як ви переведете цей уривок?; turn it into French переведіть це на французьку мову; перефразовувати, сформулювати інакше
43) to turn against smb; smth повставати проти кого-н., чого-н.he turned against his former friends — він озброївся на своїх колишніх друзів; звертатися проти кого-н., чого-н.
44) to turn smb from /out of, off / smth, to turn smb to / into / smth проганяти, виганяти, випускати кого-н. звідкись., куди-н.to turn one's son from /out of/ the house — вигнати сина з будинку
45) to turn smb from smth /from doing smth / відвернути кого-н. від чого-н.; перешкодити кому-н. робити що-н.to turn smb from his duty — відволікати кого-н. від виконання свого боргу
when once he has made up his mind, nothing will turn him from it — якщо вже він щось задумав, ніщо не примусить його змінити свого рішення
46) to turn on / upon / smth залежати від чого-н., триматися на чому-н.greafi events often turn upon very small circumstances — великі події часто залежать від дуже дрібних обставин
the success of the picnic turns on the weather — успіх пікніка залежатиме від погоди; обертатися біля чого-н.; зосередитися на чому-н.
the debate did not turn upon any practical proposition — обговорення не стосувалося якої-н. практичної пропозиції
47) to turn on / upon / smb накинутися на кого-н.the dog turned on me and bit me — собака накинувся, укусив мене ІІІ a
48) як дієслово-зв'язка в складеному іменному присудку у поєднанні з іменником перетворюватися, ставатиto turn soldier [cook, schoolmaster] — стати солдатом [кухарем, шкільним вчителем]
to turn Christian [Mohammedan] — звернутися до християнства [магометанства]
both poets turned in the end men of action — обидва письменники стали врешті-решт людьми дії; у поєднанні з прикметником ставати, робитися
to turn sulky — похмурніти; надутися
49) у поєднанні з іменником, прикметником перетворювати, робити; приводити в (який-н.) станhe turned the dog loose — він спустив собаку (з ланцюг [ср. є])
to turn short — раптово зупинитися, завмерти
to turn to bay — відбиватися, відчайдушно захищатися ( як загнаний звір)
to turn tail — див. tail III
to turn tail on /upon/ smth — відмовитися від чого-н.; нехтувати чим-н.; зрадити що-н.
to turn colour — змінювати колір; червоніти; бентежитися; бліднути
to turn turtle — див. turtle II
to turn bridle — повернути коня назад; відступати ( верхи)
to turn flukes — змахнути хвостом, піти під воду ( про кит)
to turn the trick — добитися бажаного ефекту, отримати бажаний результат
to turn the corner — вийти з скрутного або небезпечного положення [ср. І 9]
to turn the scale /the balance/ (at) — показувати (яку-н.) вагу; важити ( стільки-то)
hand baggage turned the scale at 60 pounds — ручний багаж важив 60 фунтів; вирішити питання, вирішити сумніви
to turn the other cheek — peл. підставити іншу щоку /щоку/; не опиратися злу; не відповідати кривдникові
to turn smb 's brain /mind/ — турбувати, засмучувати; зводити з розуму
to turn smb 's head — закрутити кому-л голову
to turn head — icт. мужньо чинити опір
to turn the /one's/ back — відвернутися, піти
to turn smb 's heart — чіпати, зворушити кого-н.
to turn the tables on smb — див. table I
to turn smb 's flank — обійти /перехитрити/ кого-н. [ср. I 9]
to turn one's ankle — вивихнути /підвернути/ кісточку /ногу/
to turn one's coat — зрадити своїм принципам; перейти в іншу партію
turn — "змінити шкуру"
not to turn one's finger, — пальцем не ворухнути
not to turn a hair — не виявляти нервозності /тривоги/; =, оком не моргнути
to turn the edge /the point/ of smth — притупляти, пом'якшувати що-н. ( критичне зауваження)
to turn smb; smth loose — давати волю кому-н., чому-н.; розряджати (знаряддя, пістолет); відкривати вогонь; (on) нацьковувати кого-н., на кого-н.; [ср. III a 2]
to turn loose on smb — накинутися на кого-н.
to turn a deaf ear to smb — не слухати, відмовитися вислухати кого-н.
to turn the /a/ blind eye to smth — закривати очі на що-н.
to turna blind eye to smb 's philandering — є закривати очі на чиї-н. гуляння
to turn the cold shoulder to /on/ smb — надавати кому-н. холодний прийом
to turn one's /a/ hand to smth — зайнятися якою-н. справою, приступити до роботи
he can turn his hand to almost anything — він вміє робити майже все; = у нього золоті руки
to turn ones hand upon smb — icт. убити кого-н.
to turn one's back on /upon/ smth — відвернутися, піти від чого-н.
we turn our backs on winter — ми прощаємося із зимою; нехтувати ким-н. або чим-н.; зраджувати кого-н. або що-н.
to turn smb from the door — не пустити кого-н. на поріг, відмовити кому-н. у гостинності
to turn smb round one's little finger — зневажати ким-н.
to turn smb adrift in the world — кинути кого-н. напризволяще
not to know where /which way/ to turn — не знати, як поступити; не знати, де преклонити голову; [ср. I 6]
it turn s my stomach — мене від цього нудить /верне/
to turn smth inside out — вивертати навиворіт
to turn smth upside down /topsy-turvy/ — перевертати що-н. вверх дном
to turn upside down /topsy-turvy/ — перекидатися, перевертатися вверх дном
-
18 Фуко, Мішель-Поль
Фуко, Мішель-Поль (1926, Пуатьє - 1984) - франц. філософ, історик, теоретик культури, один із представників філософії структуралізму. Викладав в ун-тах Франції, Німеччини, Швеції, од 1970 р. - працює в Колеж де Франс. У творчості Ф. вирізняють два періоди. Перший (60-ті рр.) пов'язаний зі структуралістськими дослідженнями і створенням особливої наукової дисципліни "археології культури". Аналізуючи історично мінливі форми організації людського буття, Ф. намагається розглянути їх як синтез "фундаментальних кодів культури", що керують усіма формами її сприйняття і вартостями, і "чистих практик" застосування цих кодів, що створюють "історичне a priori" науки, раціональності, досвіду. Типи історичного a priori у сфері знання Ф. називає епістемами. "Археологія культури", за Ф., відрізняється від історії культури своєю спрямованістю не на історію розвитку певного феномена, а на історію "умов його можливості". Від 1970 р. Ф. звертається до аналізу феномена влади як безособової стихії, що пронизує собою все поле культурних взаємодій. Дослідницький інтерес спрямовується на розкриття механізму культурної репресії, що втілюється в певному панівному типові дискурсу, котрий легітимує себе як стандарт і зразок. У цей період творчість Ф. набуває дедалі більшого постструктуралістського характеру; він із захопленням сприйняв появу "Анти-Едипа" Дельоза і Гваттарі. В свою чергу, видатні представники постструктуралізму визнавали праці Ф. одним із евристичних джерел їхньої власної творчості. Зазначена трансформація стала логічним підсумком філософського розвитку Ф.[br]Осн. тв.: "Історія безумства в класичну епоху" (1961); "Народження клініки..." (1963); "Словаі речі" (1966); "Археологія знання" (1969); "Ніцше, генеалогія, історія" (1971); "Нагляд і покарання" (1975); "Гра влади" (1976); "Історія сексуальності". У 3 т; (1976 - 1984). -
19 Кант, Іммануїл
Кант, Іммануїл (1724, Кенігсберг, нині Калінінград - 1804) - нім. філософ. Видатне місце К. в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив і узагальнив основні проблеми філософії взагалі і особливо Нового часу, подав їх у вигляді співвідношень: чуттєвість і мислення, розсудок і розум, річ у собі і явище, апріорне й апостеріорне, свобода і причинність, пізнаваність світу та її межі Г. оловна риса його вчення - проблемність і проблематичність. К. по суті зібрав класичні нерозв'язані проблеми і зробив спробу їх самостійного осмислення. Під таким кутом зору його філософія стала своєрідною системою проблем, а оскільки в його підходах до їхнього розв'язання виявилося багато суперечливого і, отже, проблемного, то його вчення в цілому стало першою ланкою нім. класичної філософи, яка прямо чи опосередковано вирішувала низку фундаментальних філософських проблем. Тому К. підставово вважають засновником нім. класичної філософії. Еволюція поглядів К. охоплює три періоди. Перший із них - докритичний, коли він займався багатьма питаннями природознавства і філософії. Найважливіші досягнення цього періоду: розробка космогонічної гіпотези і підхід до критичної філософії (в дис. "Про форму і принципи чуттєвосприйманого і умопізнаваного світу", 1770). В другий, критичний, період увага К. була зосереджена на трьох головних проблемах: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що можу сподіватися? На перше питання відповідь дала "Критика чистого розуму" (1781), на друге - "Критика практичного розуму" (1788), на третє - "Релігія в межах тільки розуму" (1793). "Критика здібності судження" (1790) мала за мету поєднати трансцендентальне і трансцендентне через естетику і телеологію. В 1793 р. намітився третій період еволюції К.— антропологічний (з листа до Штейдліна від 4 травня 1793 р.) і коло питань розширилося. Це було наслідком того, що К. розрізняв два поняття філософії: шкільне і таке, що охоплює все життя людини, всю сукупність її відношень до світу і суспільства. В "Логіці" (1800) К. до вищезазначених проблем додає четверту: Що таке людина? У цей період К. вважає, що на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія і на четверте - антропологія. Але по суті все це можна було б звести до антропології, бо три перших питання відносяться до останнього. Можливість такого віднесення у К. ґрунтується на тому, що сутність людини він вбачав у її душі, а всі без винятку здібності останньої зводяться до трьох: пізнавальної, почуття задоволення і незадоволення, бажання. К. наполягав, що друга і третя з них не вичерпуються першою. Система філософії К. є зображенням такої "системи всіх здібностей людської душі", в якій вони знаходяться в певній субординації, а знання підпорядковане вищим цілям людського існування. Саме тому К. і обмежив знання, щоб дати місце вірі, бо саме в сфері моралі і релігії зосереджуються кінцеві цілі життя. Але слід додати, що обмеження знання вірою є і зворотне обмеження віри, бо при цьому виокремлюється сфера досвіду, яка їй непідвладна, і відносно самостійна сфера моралі Ц. і обмеження загалом мають таку структуру: існують речі в собі, вони впливають на чуттєвість і викликають почуття, які, однак, не мають нічого спільного з речами в собі. Почуття впорядковуються формами споглядання - простором і часом, котрі мають апріорний характер (див. апостеріорі і апріорі). Таке поєднання породжує явища як предмет пізнання С. аме пізнання - синтез явищ і мислення та його форм - категорій, які також апріорні. Сукупністю такого знання є досвід, а мисленням, в даному застосуванні, - розсудок (див. розсудок і розум) Ч. уттєвість і розсудок передують досвіду, обумовлюють його, становлять трансцендентальні умови пізнання. За межами їх залишаються речі в собі: вони трансцендентні, непізнаванні. Але розсудок прагне осягнути і їх і перелітає по той бік досвіду, внаслідок чого перетворюється на чистий розум, тобто такий, що не поєднується з чуттєвими даними. Спроби такого осягнення породжують суперечності, яких К. виділяє три групи: антиномії, паралогізми, ідеал чистого розуму. Недолік теоретичного розуму долає практичний, моральний, який формулює основний закон - категоричний імператив - у його різних формах. Цей закон виражає свободу волі, її незалежність від чуттєвого світу, в якому живе людина. Щоб спонукати її виконувати закон і підтримати в такому виконанні, необхідні опори, підстави, які К. назвав постулатами; існують Бог, свобода волі, безсмертя душі - так відбувається перехід у сферу релігії. Предмети постулатів - це найважливіші для життя речі в собі. їх буття стверджується не знанням, а вірою. Таким чином теоретичний розум внаслідок своєї обмеженості переходить в практичний, а останній - в релігію, яка виконує також обмежену, але дуже важливу роль: моральний закон випливає не з неї, а тільки підтримується нею. Ця її обмеженість очевидна з загальної формули К., котра знайшла свій відбиток в одній із головних його праць "Релігія в межах тільки розуму". Всі види розуму і віра в сукупності становлять сутність людини, а вся система К. - антропологію.[br]Осн. тв.: "Загальна природна історія і теорія неба" (1755); "Критика чистого розуму" (1781); "Пролегомени..."(1783); "Критика практичного розуму" (1788); "Критика здатності суджень" (1790); "Антропологія з прагматичної точки зору" (1798)та ін. -
20 turn
I n1) оборотat each turn — при кожному оберті (колес; c-г оборот пласта; обертання; обертальний рух)
no left [right] turn — заборонений лівий [правий]поворот
a turn to the right [to the left] — поворот направо [наліво]
to make /to take/ a turn — повернути
backhand [standing] turn — поворот на задніх ногах [на місці]( кінний спорт)
downhill [uphill] turn — поворот на спуску з гори [при підйомі]( лижний спорт)
about turn! — кругом!; aвт. розворот
loop turn — розворот з ходу; поворот, місце повороту
a path full of turns and twists — звивиста стежка; поворот; поворотний пункт; поріг, кінець
at the turn of the century — на порозі нового сторіччя [див. є]
at the turn of the year [of the month] — в кінці року [місяця]; поворот; відхилення, відступ (у сюжеті, розповіді)
the story has so many twists and turns that the reader becomes lost — в розповіді стільки поворотів, відступів ( від основної сюжетної лінії), що читач абсолютно губиться
turn of the tide — мop. зміна приливо-отливної течії [див. є]
what turn did the discussion take — є за яким напрямом розвивалася дискусіяє; зміна, зміна курсу ( судн)
the turn of affairs [of events] — оборот справ [поворот подій]
a turn for the better [for the worse] — зміна на краще [відновно гіршого]
to give a new turn to smth — додати новий оборот чому-н.
there was a nasty turn in the weather — погода стала гіршою, погода зіпсувалася
5) витокturn of a bandage — оборот /хід/ бинта
dead turns — eл. мертві витки
6) чергаlaughing and crying in turn — то сміючись, то плакавши
he went hot and cold by turns — його кидало то в жар, то в холод
out of turn — поза чергою [див. є]
to take turn s — робити (що-н.) по черзі; чергуватися, змінятися
my turn will comet — прийде, моя черга!: я ще своє візьму!; я ще свого доб'юся!; спроба зайнятися чим-н.; тимчасове заняття
7) черговий номер програми, вихід; сценка, інтермедіяshort turns — короткі номери /сценки/; a song-and-dance turn пісенно-танцювальний номерto do one's turn — виконувати номер ( програми); виконавець номера7)коротка прогулянка, поїздкаto take /to nave/ a turn, to go for a turn (in the garden) — пройтися /прогулятися/ ( по саду)
to take a turn on a bicycle — підкотитися /проїхатися/ на велосипеді
8) короткий період діяльності; a turn of work невелика робота, трохи роботиto take a turn at the oars — небагато веслувати, попрацювати веслами
9) ( робоч зміна)to add a second turn — додати другу зміну, організувати двозмінну роботу
10) особливість, характерна риса; склад (розуму, характеру)peculiar turn of the Greek character — особливість грецького ( національного) характеру; стиль, манера; інтерпретація
11) здатність; дар; жилкаhe is of a musical turn, he has a turn for music — у нього хороші здібності до музики
12) будова, формаthe turn of her arms — лінії її рук; побудова ( фрази)
I don't like the turn of the sentence — мені не подобається, як побудоване це речення; оборот
13) напад, припадок, спалах; a turn of anger припадок /спалах/ гніву; потрясіння, шокto give smb quite a turn — сильно налякати /схвилювати/ кого-н.
I had quite a turn when I heard the news — я був в шоці, коли почув цю новину
14) pl менструації15) eк. акт купівлі-продажу ( цінних паперів); прибуток від купівлі або продажу цінних паперів; оборот капіталу; різниця між курсом покупців, курсом продавців (turn of the market, jobber's turn)16) пoлiгp. марашка17) з.- д. обхідний шлях; виток18) мyз. группетто19) aв. розворот••turn of the century — початок ХХ століття [див. 2]
turn of the tide — помітна зміна на краще, зміна долі [див. 3]
turn of life — мeд. перехідний період, клімактерій
to a turn — точно; як потрібно
done /roasted/ to a turn — зажарено якраз в міру ( про м'ясо)
at every turn — на кожному кроці; всюди, постійно; кожного разу
travelling through Europe we kept meeting Americans at every turn — подорожуючи по Європі, ми на кожному кроці зустрічали американців
out of turn — недоречно, не до місця [див. 6]
to talk /to speak/ out of turn — сказати недоречно; говорити необдумано
to be on the turn — змінюватися, зазнавати зміни; скисати, згущуватися (особ. про молоко)
to serve one's (own) turn — відповідати вимогам; відповідати меті; цілком підходити
to serve smb 's turn — годитися; влаштовувати кого-н., підходити, відповідати якій-н. цілі
not to do a hand's turn — = пальцем не поворушити
II vone good turn asks /deserves/ another — пpиcл. послуга за послугу
1) повертатиto turn a key [a door-handleˌ a tap] — повернути ключ [дверну ручку, кран]
he turned the knob and the door opened — він повернув ручку, двері відкрилися
to turn one's head — обернутися, повернути голову
he turned his face toward the speaker — він обернувся лицем до того, хто говорить; повертатися
he heard his name called but did not turn — він почув своє ім'я, але не обернувся
the tap won't turn — кран не відкривається (, не закривається)
my heart turns to you — моє серце звернене до вас; розгортати, відводити
she turned her face and wept — вона відвернулася, заплакала
2) обертатиhe kept turning his hat in his hands — він весь час вертів в руках капелюх; обгорнути, намотувати; обертатися
the wheel turns a complete circle in a second — колесо робить повний оборот за секунду; кружлятися
3) перевертатиto turn the leaves of a book — перевертати сторінки книги, перегортати книгу
the nurse could easily turn the patient — сестра могла легко перевернути хворого; перевертатися
to turn in bed [in one's sleep] — крутитися в ліжку [уві сні]
4) перекидати; перевертати вверх дномto turn an hour-glass — перевертати пісочний годинник; викладати, випускати
to turn the contents of ones bag (out) onto the table — викласти вміст своєї сумки на стіл
5) загинати; закручувати; відгортатиto turn a bar of steel — зігнути сталевий брусок; загинатися; закручуватися; відгинатися
6) направлятиto turn one's (foot) steps — прямувати, направляти свої ноги
to turn the car left [right] — повернути машину наліво [направо]
to turn a car to avoid collision — повернути машину, щоб уникнути зіткнення; прямувати
not to know which way to turn — не знати, куди йти [ср. є]
I turned down the avenue — я повернув на алею; повертатися ( у зворотний бік)
it is time to turn now if we wish to get home in time for dinner — час повертатися назад, якщо ми хочемо встигнути до обіду
shall we turn — є підемо назадє, повернемосьє
7) відхиляти, змінювати напрямto turn a blow [criticism] — відвести удар [критику]
this metal is thick enough to turn a bullet — цей метал достатньо міцний, щоб куля не пробила його /відскочила від нього/; відхилятися, змінювати напрям
8) (on, upon) націлювати, направлятиto turn one's gun on smb — направити зброю на кого-н.
9) огинати, обходитиto turn a corner — повертати за ріг [ср. є]
to turn smb 's flank — війск. охоплювати чий-н. фланг, охоплювати /обходити/ кого-н. з флангу [ср. є]
10) точити, обточувати на токарному верстатіto turn a candlestick out of brass — виточувати мідний свічник; піддаватися обробці на токарному верстаті, піддаватися токарній обробці
to turn well [easily] — добре [легко]точитися; відточувати, надавати завершеної форми ( фразі)
11) (з) мінювати (що-н.); діяти (на що-н.); his speech turned my thinking те, що він сказав, примусило мене змінити свою точку зору; змінюватися, піддаватися змініmanners turn with time — з часом, вдача змінюється
12) обертати (кого-н.) в іншу віру; звертатися до іншої віри, змінювати релігію; змінювати, зраджувати13) викликати нудоту14) icт. мати протилежний результат ІІ a16) робити, виконувати (стрибок, вправ)to turn a somersault — робити /крутити/ сальто
to turn handsprings — виконувати повороти ривком; робити "колесо"
17) обдумувати (питання, проблеми)to turn smth in one's head — обдумувати що-н.
he turned the question every way but could find no answer — як він не бився над цим питанням, вирішити його він не міг
he was still turn ing the idea about when he fell asleep — засинаючи, він все ще продовжував про це думати
to turn the conversation (to livelier topics) — перевести розмову ( на цікавіші теми); переходити ( про розмову) [ср. ІІ Б 2]
19) збавляти або додавати (газ, воду)to turn the gaslow — збавити газ; досягти (певного моменту, віку)
the price has turned ten dollars by the next bid — в наступний раз ціна досягла десяти доларів; наступний покупець запропонував ( за річ) десять доларів
20) змінювати (колір, забарвлення)autumn turns the foliage, autumn turns the leaves yellow — восени листя жовтіє; змінюватися (про колір, забарвлення); в'янути
the leaves are turn'ing — листя жовтіє; мінятися; змінитися ( про вітер)
the wind is turning — вітер змінив напрям, вітер змінюється
21) пускати в обіг (гроші, товари); знаходитися в обігу (про гроші, товари)22) отримувати ( прибуток)to turn a fair profit — отримати чималий прибуток; заробляти ( гроші)
23) продаватися, йти ( про товар)24) псувати, спричиняти прокисання; квасити ( молоко); псуватися, прокисати, скисати ( про молоко)25) зігнути, затупити ( лезо гострого інструменту)to turn the edge (of a knife) — затупити ( ніж); загнутися, зігнутися, затупитися ( про лезо)
26) виганяти (худобу на пасовища; turn out)27) зрізати шкірку стрічкою (з лимона, апельсин); вирізувати (кісточку з якого-н. плоду)28) орати, обертати ( пласт)29) стр. виводити (зведення, арку)30) в'язати ( п'ятку панчохи)31) to turn smthto smth, to smb — звертати, направляти (думки, увагу) на що-н. або до кого-н.; зосереджувати (думки, увагу) на чому-н. або на кого-н.
to turn one's thoughts [one's attention] to one's work — зосереджувати думки [увагу]на ( своїй) роботі
to turn one's efforts to smth more important — направляти свій зусилля на що-н. важливіше
32) to turn to smth, to smb звертатися, прямувати на що-н. або до кого-н.; зосереджуватися на чому-н. або на кому-н. (про думки, увагу)his thoughts turned to the sea — думки його звернулися до моря, він звернувся думками до моря; звертатися, переходити до чого-н. або кого-н.; починати розглядати що-н. або кого-н.
let us now turn from mechanics to medicine — перейдемо тепер від механіки до медицини; переводити розмову на що-н. або кого-н. [ср. II a 4]
when she entered the room he turned to another subject — коли вона увійшла до кімнати, він перевів розмову на іншу тему
33) to turn to smb звертатися до кого-н.I don't know to whom to turn — я не знаю, до кого ( слідує) звернутися; тягнутися до кого-н.
34) to turn to smth звертатися до чого-н.to turn to the dictionary [to the referençe-book] — звернутися до словника [до довідника]; прийматися, братися за що-н. (to turn oneself to smth); to turn to painting [to music] зайнятися живописом [музикою]
35) to turn smth to smth використовувати, застосовувати що-н. для чого-н.; to turn smth to advantage обернути що-н. на користь, використовувати що-н. з вигодоюto turn anthropological knowledge to practical uses — використовувати антропологічні знання в практичних цілях
to turn misfortune to (good) account — отримати користь з нещастя
36) to turn smb (on) to smth використовувати, займати кого-н. для чого-н.to turn all available hands (on) to the job of cleaning up — використовувати всі вільні руки щоб прибирати ( приміщення); кинути всіх вільних працівників на прибирання ( приміщення); залучити кого-н. до чого-н., переконати кого-н. у чому-н.
to turn smb to one's own views — переконати кого-н. у правильності своїх поглядів; вселити кому-н. свій погляди
37) to turn to smb (for smth) звертатися до кого-н. (за чим-н.); to turn to the experts звертатися до фахівцівto turn to smb for help [for support, for advice] — звертатися до кого-н. за допомогу [за підтримкою, за порадою]; шукати у кого-н. допомоги [підтримки, поради]
38) to turn smb; smth (in) to smb; smth перетворювати кого-н., що-н. на кого-н., що-н., робити кого-н., що-н. ким-н., чим-н.; to turn smb into a coward робити з кого-н. боягуза, перетворювати кого-н. у боягузаto turn sunlight directly into electricity — безпосередньо перетворювати сонячне світло на електроенергію
the drawing room was turned into a study — вітальня була перетворена /перероблена/ на кабінет, вітальня стала служити кабінетом
39) to turn (in) to smb; smth перетворюватися на кого-н., що-н.; ставати ким-н., чим-н.; to turn into a criminal стати злочинцемthe rain turned (in)to sleet — дощ перетворився на мокрий сніг
the puzzled look turned quickly to one of understanding — спантеличений погляд швидко змінився на розуміючий
40) to turn smth into smth обмінювати що-н. на що-н., обертати що-н. на що-н.she turned her eggs into cash — вона продала яйця, виручила ( хороші) гроші; перекладати іншою мовою
how would you turn this passage — є як ви переведете цей уривок?; turn it into French переведіть це на французьку мову; перефразовувати, сформулювати інакше
43) to turn against smb; smth повставати проти кого-н., чого-н.he turned against his former friends — він озброївся на своїх колишніх друзів; звертатися проти кого-н., чого-н.
44) to turn smb from /out of, off / smth, to turn smb to / into / smth проганяти, виганяти, випускати кого-н. звідкись., куди-н.to turn one's son from /out of/ the house — вигнати сина з будинку
45) to turn smb from smth /from doing smth / відвернути кого-н. від чого-н.; перешкодити кому-н. робити що-н.to turn smb from his duty — відволікати кого-н. від виконання свого боргу
when once he has made up his mind, nothing will turn him from it — якщо вже він щось задумав, ніщо не примусить його змінити свого рішення
46) to turn on / upon / smth залежати від чого-н., триматися на чому-н.greafi events often turn upon very small circumstances — великі події часто залежать від дуже дрібних обставин
the success of the picnic turns on the weather — успіх пікніка залежатиме від погоди; обертатися біля чого-н.; зосередитися на чому-н.
the debate did not turn upon any practical proposition — обговорення не стосувалося якої-н. практичної пропозиції
47) to turn on / upon / smb накинутися на кого-н.the dog turned on me and bit me — собака накинувся, укусив мене ІІІ a
48) як дієслово-зв'язка в складеному іменному присудку у поєднанні з іменником перетворюватися, ставатиto turn soldier [cook, schoolmaster] — стати солдатом [кухарем, шкільним вчителем]
to turn Christian [Mohammedan] — звернутися до християнства [магометанства]
both poets turned in the end men of action — обидва письменники стали врешті-решт людьми дії; у поєднанні з прикметником ставати, робитися
to turn sulky — похмурніти; надутися
49) у поєднанні з іменником, прикметником перетворювати, робити; приводити в (який-н.) станhe turned the dog loose — він спустив собаку (з ланцюг [ср. є])
to turn short — раптово зупинитися, завмерти
to turn to bay — відбиватися, відчайдушно захищатися ( як загнаний звір)
to turn tail — див. tail III
to turn tail on /upon/ smth — відмовитися від чого-н.; нехтувати чим-н.; зрадити що-н.
to turn colour — змінювати колір; червоніти; бентежитися; бліднути
to turn turtle — див. turtle II
to turn bridle — повернути коня назад; відступати ( верхи)
to turn flukes — змахнути хвостом, піти під воду ( про кит)
to turn the trick — добитися бажаного ефекту, отримати бажаний результат
to turn the corner — вийти з скрутного або небезпечного положення [ср. І 9]
to turn the scale /the balance/ (at) — показувати (яку-н.) вагу; важити ( стільки-то)
hand baggage turned the scale at 60 pounds — ручний багаж важив 60 фунтів; вирішити питання, вирішити сумніви
to turn the other cheek — peл. підставити іншу щоку /щоку/; не опиратися злу; не відповідати кривдникові
to turn smb 's brain /mind/ — турбувати, засмучувати; зводити з розуму
to turn smb 's head — закрутити кому-л голову
to turn head — icт. мужньо чинити опір
to turn the /one's/ back — відвернутися, піти
to turn smb 's heart — чіпати, зворушити кого-н.
to turn the tables on smb — див. table I
to turn smb 's flank — обійти /перехитрити/ кого-н. [ср. I 9]
to turn one's ankle — вивихнути /підвернути/ кісточку /ногу/
to turn one's coat — зрадити своїм принципам; перейти в іншу партію
turn — "змінити шкуру"
not to turn one's finger, — пальцем не ворухнути
not to turn a hair — не виявляти нервозності /тривоги/; =, оком не моргнути
to turn the edge /the point/ of smth — притупляти, пом'якшувати що-н. ( критичне зауваження)
to turn smb; smth loose — давати волю кому-н., чому-н.; розряджати (знаряддя, пістолет); відкривати вогонь; (on) нацьковувати кого-н., на кого-н.; [ср. III a 2]
to turn loose on smb — накинутися на кого-н.
to turn a deaf ear to smb — не слухати, відмовитися вислухати кого-н.
to turn the /a/ blind eye to smth — закривати очі на що-н.
to turna blind eye to smb 's philandering — є закривати очі на чиї-н. гуляння
to turn the cold shoulder to /on/ smb — надавати кому-н. холодний прийом
to turn one's /a/ hand to smth — зайнятися якою-н. справою, приступити до роботи
he can turn his hand to almost anything — він вміє робити майже все; = у нього золоті руки
to turn ones hand upon smb — icт. убити кого-н.
to turn one's back on /upon/ smth — відвернутися, піти від чого-н.
we turn our backs on winter — ми прощаємося із зимою; нехтувати ким-н. або чим-н.; зраджувати кого-н. або що-н.
to turn smb from the door — не пустити кого-н. на поріг, відмовити кому-н. у гостинності
to turn smb round one's little finger — зневажати ким-н.
to turn smb adrift in the world — кинути кого-н. напризволяще
not to know where /which way/ to turn — не знати, як поступити; не знати, де преклонити голову; [ср. I 6]
it turn s my stomach — мене від цього нудить /верне/
to turn smth inside out — вивертати навиворіт
to turn smth upside down /topsy-turvy/ — перевертати що-н. вверх дном
to turn upside down /topsy-turvy/ — перекидатися, перевертатися вверх дном
См. также в других словарях:
сторінка — и, ж. 1) Один бік аркуша паперу в зошиті, книжці і т. ін. || Аркуш у зошиті, книжці і т. ін. || перев. мн. Частина якого небудь тексту. || перев. мн. Чиї небудь твори. Титульна сторінка. 2) перен. Про період, етап в історії, розвитку чого небудь … Український тлумачний словник
сторічний — а, е. 1) Який триває сто років. Сторічна війна. || Віком у сто років. Сторічна бабуся. 2) Який живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років. || Який росте близько ста або понад сто років (про ліс, окремі дерева і т. ін.). || Пов язаний з … Український тлумачний словник
історіографія — ї, ж. 1) Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. 2) Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої небудь проблеми; історична бібліографія … Український тлумачний словник
сторіччя — я, с. 1) Час, період тривалістю сто років; століття, вік. 2) Річниця, роковини чого небудь, що відбулося або почало існувати сто років тому … Український тлумачний словник
сторіччя — 1) (час, період тривалістю у сто років), століття, вік 2) (сота річниця кого / чого н.), століття … Словник синонімів української мови
крейдовий період — Меловой период Cretaceous period Kreideperiode – останній (третій) період мезозойської ери. Настав близько 137 млн. років тому, тривав близько 70 млн. років. На початку пізньокрейдової епохи відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресія … Гірничий енциклопедичний словник
геократичні періоди — геократические периоды geocratic periods geokratische Periode періоди в історії геологічного розвитку Землі або окремих континентів, коли площа суходолу була значно більшою за площу, зайняту морем. Чергування геократичних періодів і… … Гірничий енциклопедичний словник
доісторія — ї, ж. Історія найдавнішого періоду, про якого немає писемних свідчень … Український тлумачний словник
передісторія — ї, ж. Те, що передує певному періоду, явищу, події і т. ін.; те, що випереджає появу кого , чого небудь. || Давня історія кого , чого небудь … Український тлумачний словник
праісторія — ї, ж. Первісний, найстародавніший період розвитку, існування кого , чого небудь … Український тлумачний словник
Романько, Олег Валентинович — Олег Валентинович Романько Род деятельности: историк, преподаватель Дата рождени … Википедия